Слід зазначити, що якщо дії особи, яка вчинила насильство в сім’ї, підпадають під ознаки злочину або адміністративного проступку, то в порядку притягненням правопорушника до кримінальної чи адміністративноївідповідальності до останнього можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності. Водночас, якщо дії члена сім’ї, який вчинивнасильство в сім’ї, не підпадають під ознаки діянь, що переслідуються вкримінальному чи адміністративному порядку, у постраждалої особи вбудь-якому випадку завжди існує право на подання позову та притягненнявинної особи до цивільно-правової відповідальності.
Під цивільно-правовою відповідальністю в цьому випадку слідрозуміти негативні для порушника наслідки вчиненого ним правопорушення(насильства в сім’ї), які виявляються в необхідності відшкодуванняпотерпілому завданої моральної та матеріальної шкоди.
Згідно зі статтею 28 Кримінально-процесуального кодексу України(далі – КПК), особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправіпри провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого абодо осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого,цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Цивільний позов може бути пред’явлений як під час досудового слідства і
дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судовогослідства. Відмова в позові в порядку цивільного судочинства позбавляєпозивача права пред’являти той же позов у кримінальній справі.
Стаття 40 КУпАП передбачає, що якщо в результаті вчиненняадміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду, тоадміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міськоїради при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративнеправопорушення вправі одночасно вирішити питання відшкодування винноюособою майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподаткованихмінімумів доходів громадян, а суддя районного (міського) суду – незалежновід розміру шкоди. Крім того, вирок або постанова суду в кримінальній чиадміністративній справі, які набрали законної сили, є обов’язковими длясуду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодоякої винесено вирок чи постанову суду, у питаннях, чи мали місце ці дії та чивчинені вони даною особою.
Юридичною підставою такої відповідальності є закон у широкомурозумінні, тобто нормативно-правовий акт, який передбачає застосуваннядо особи санкцій цивільно-правового характеру за вчинення певногодіяння. Загальні засади цивільної відповідальності, яка виникає із завданняшкоди, урегульовано главою 82 Цивільного кодексу України (далі – ЦК)від 16.01.2003, який набрав чинності 01.01.2004. Так, згідно з частиною 1статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чибездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, атакож шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуєтьсяособою, яка її завдала. Стаття 1167 ЦК закріплює, що моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чибездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При цьому, згідно з статтею 23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному
болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом абоіншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особазазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’їчи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазналау зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі тагідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичноїособи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншийспосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначаєтьсясудом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних тадушевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавленняйого можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральноїшкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.
Захист сімейних прав та інтересів забезпечується також нормамиСімейного кодексу України (далі – СК), зокрема статтею 18, якоювизначаються способи захисту сімейних прав та інтересів (установленняправовідносин; примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку;припинення правовідносин, а також його анулювання; припинення дій,які порушують сімейні права; відновлення правовідносин, які існували допорушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщоце передбачено СК або договором тощо); главою 6 СК, яка визначатимеособисті немайнові права та обов’язки подружжя, зокрема:
–– право на материнство, за яким дружині-матері мають бути створенів сім’ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею іншихправ та обов’язків, а позбавлення жінки можливості народити дитину(репродуктивної функції) у зв’язку з виконанням нею конституційних,службових, трудових обов’язків або в результаті протиправноїповедінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй
моральної шкоди (ст. 49 СК);
–– право на батьківство, згідно з яким позбавлення чоловікаможливості здійснення репродуктивної функції у зв’язку з виконаннямним конституційних, службових, трудових обов’язків або в результатіпротиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодуваннязавданої йому моральної шкоди (ст. 50 СК);
–– право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності,своїх звичок та уподобань (стаття 51 СК);
–– право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, наздобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праціта відпочинку (ст. 52 СК);
–– право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільневирішення питань життя сім’ї, за яким дружина, чоловік мають праворозподілити між собою обов’язки в сім’ї; вони повинні утверджуватиповагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім’ї; усінайважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжямспільно, на засадах рівності; вони мають право противитися усуненнюїх від вирішення питань життя сім’ї (ст. 54 СК);
–– обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю, спільно піклуватися пропобудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї напочуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ст. 55СК);
–– право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність, тобто право на вільний вибір місця свого проживання; вжиттязаходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадамсуспільства, щодо підтримання шлюбних відносин та їх припинення;
а примушування до припинення шлюбних відносин, примушуваннядо їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв’язкуза допомогою фізичного або психічного насильства, є порушеннямправа дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність іможе мати наслідки, встановлені законом (ст. 56 СК).
Якщо член сім’ї систематично порушує правила співжиття, робитьдля інших членів сім’ї неможливим проживання з ним в одній квартирі чив одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилисябезрезультатними, Житловим кодексом України від 30 червня 1983 року (вредакції від 01.07.2010), зокрема статтею 116, передбачено, що «виселеннявинних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадитьсябез надання іншого жилого приміщення».
Начальник Подільського районногоуправління юстиції в м. Києві
В.О. Пилипенко
