Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає:
y ст. 6 — максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;
y ст. 16 — захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь і репутацію;
y ст. 24 — забезпечення заходів для боротьби з хворобами та недоїданням;
y ст. 27 — визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, морального, розумового, духовного та соціального розвитку;
y ст. 34 — захист дитини від сексуального домагання;
y ст. 37 — захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;
y ст. 39 — заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.
Насильство в жестах чи словах, приховане чи явне, насильство в школі чи сім’ї, воно є в суспільстві, яке байдуже до людей. Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне, воно ховається в нас самих, у наших думках і вчинках, воно живе в нас і посеред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Що з ним робити? Як розпізнати? Як визначити межу між позитивною енергією та руйнівною силою? Як уберегти себе й інших від цієї сили?
Жорстоке ставлення до дитини проявляють у таких формах:
- y поводження з дітьми, як зі слугами;
- y покарання, поводження як із підлеглими;
- y відмова повідомляти про рішення, що стосуються опікунства.
Погрози:
а) кинути дитину;
б) завдання фізичної шкоди, ізоляція;
в) самогубства.
Емоційне насильство:
а) приниження, використання скарг;
б) використання дітей як довірених осіб;
в) непослідовність, несправедливість.
Економічне насильство:
а) не задовольняти основні потреби, контролювати поведінку за допомогою грошей;
б) витрачати сімейні гроші;
в) не підтримувати дитину;
г) використовувати дітей як засіб економічного торгу в разі розлучення.
Фізичне насильство, емоційне насильство, ізоляція, економічне насильство — це соціальні біди, які крадуть дитинство, роблять дітей передчасно дорослими, перекреслюють людське в людині.
Здається, ми забули, а то ніколи й не чули мудрих слів С. Соловейчика: «Щоб дитина виросла природно доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж є насправді, доводиться уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов’язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не доводилося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою. Бути, а не вдавати».
Тому бути дітьми — це бути частинкою країни під назвою «Дитинство», коли на устах сміх, а на душі — мир. Це радість пізнання світу за допомогою її Величності Гри, це квіти маленьких і великих відкриттів, це любов до істини.
Бути батьками — це нести всю велич і гордість світу, тому що все в житті людини починається з сім’ї, із ніжної колискової, бо сім’я — то є святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, вірності, піклування, родинного тепла й затишку. Недаремно Л. М. Толстой говорив: «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».
«Без сім’ї немає щастя на землі» — говорять в Україні. Сім’я для дитини має бути взірцем людяності, доброти, любові. Має бути? А чи є вона такою? А як же розглядати ці жахливі історії, пов’язані з дітьми? Немає виправдання бездушності, цинізму, агресивності, фанатичній жорстокості.
І щоб не потонути у хвилях негативних емоцій гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здорове соціальне зло, ми закликаємо всіх батьків берегти в собі людське, поважати в собі людину .
Людська жорстокість. Її ніколи, і, напевне, нічим не можна виправдати. Вона, як не прикро, сьогодні трапляється доволі часто. Про це свідчать незаперечні факти: щороку підлітки й неповнолітні скоюють близько 200 тисяч злочинів, половина з яких — надзвичайно жорстокі. Це — страшна й жахлива реальність. Щодня по телебаченню транслюють декілька кримінальних фільмів, які пропагують насильство, крадіжки, жорстокість. Дитина й насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світла в цьому світі.
Мій улюблений світ — без насильства,
Без жорстокості, болю і зла,
Де народом заспівана пісня
Містить тільки хороші слова.
Мій улюблений світ — без насильства,
Де немає страждання й війни,
Де розквітла калина барвиста,
Й голосінь не почуєш сумних.
Мій улюблений світ — це не казка,
А реальне щасливе життя,
Бо, звільнивши наш світ від насильства,
Можна сміло іти в майбуття.
І коли на теренах країни
Без страждань заживе кожне місто,
Скажуть люди всієї країни:
Україна — це світ без насильства.
І. Супрун
Провідний спеціаліст Подільського районного
управління юстиції в м. Києві О.І. Гірченко
