Домашнє насильство відбувається у всіх секторах суспільства,незалежно від релігії, раси, сексуальних уподобань, професійного таосвітнього рівня. Особи, які чинять насильство, намагаються одержативладу та контроль над близькими партнерами. Влада набирає виглядустратегічної образливої тактики (фізична, сексуальна, вербальна, емоційна),що забезпечує посилення контролю. Коли образа переходить межу іперетворюється на насильство, усе може розпочатися з порівняно незначних проявів. Коли насильство повторюється, воно стає все жорстокішим тацілеспрямованішим. Особи, які чинять насильство, не «втрачають контроль»,а застосовують насильство для контролювання та одержання влади наджертвою.

Кривдник чинить насильство тому, що:

1. Суспільство каже, що це нормально – занадто довго суспільство мирилося із насильством у сім’ях та не притягувало кривдників довідповідальності за насильство.

2. Це працює – тероризована насильством жертва буде казати чи робити все, щоб вижити.

3.Це вибір – кривдник вирішує чинити насильство для підтримання влади та контролю над жертвою. Так само, як і кривдник, кожна людина має проблеми, злиться та страждає від стресу, але не кожна вирішує чинити насильство.

4. Контроль – кривдник бажає одержати повний контроль над жертвоюта сім’єю і може застосовувати у поєднанні насильство та образливутактику для одержання і підтримки контролю.

5. Вивчена поведінка – така поведінка «вивчається» з дитинства, відвласних батьків, від однолітків, школи, спорту та медіа.

Характеризуючи осіб, які здійснюють насильство в сім’ї, кримінологи виокремлюють такі чинники їх протиправної поведінки:

1. Кривдникам притаманні такі особливості особистості, як ригідність, домінування, тривожність, швидке роздратування (особливона провокативну поведінку членів сім’ї), низька самооцінка, депресивність, імпульсивність, залежність, низький рівень симпатіїта відкритості, низька стресостійкість, емоційна лабільність, агресивність, замкнутість, підозрілість і проблеми само ідентифікації.

2. Негативне ставлення до сім’ї та неадекватні очікування від її представників: кривдник сприймає членів сім’ї як стресовий чинник, унаслідок чого постійно відчуває негативний вплив стресу, невдоволеність сімейним життям, почувається нещасним.

3. Низький рівень соціальних навичок: у кривдника відсутні навички вести переговори, вирішувати конфліктні ситуації та проблеми мирним шляхом, приймати помірковані рішення, звертатися задопомогою до інших.

4. Психологічне здоров’я кривдника характеризується вираженими психопатологічними відхиленнями, підвищеною нервозністю або депресивністю, схильністю до суїциду, які тільки збільшують ризик застосування насильства до членів сім’ї.

5. Алкоголізм та/або наркоманія кривдників є психофармакологічною проблемою, що породжує афективні порушення психіки (агресивність, гіперсексуальність, роздратованість, порушення координації,знищення самокритики й інші), наслідком яких є втрата контролю над власною поведінкою та незворотний процес деградації особистості.

6. Проблеми з фізичним здоров’ям кривдників(патологічний перебіг вагітності, перервана вагітність, важкі пологи, інвалідність тощо)є чинником, який збільшує імовірність насильницьких проявів,оскільки потужно впливає на нервову систему, викликає негативні емоції, швидке збудження, тривожність, унаслідок чого чоловік абожінка стають нерезистентними до стресорів, знижується рівень їх самоконтролю.

7. Нерозвиненість батьківських навичок та почуттів найчастіше спостерігається в молодих батьків, у яких труднощі виховання дітей викликають нервозність, репресивність, тривожність, страх,що знижують самооцінку та здатність справлятися з обов’язками батьківства, призводять до нервово-психічних розладів.

Відповідно до характеристики, у типології особистостей, що чинять насильство в сім’ї, виокремлюють:

–– регресивний тип, який при низькому рівні власної гідності не вмієконтролювати свої потяги та бажання, втрачає межі дозволеного підчас виконання функції розпорядника в родині;

–– морально нерозбірливий тип, що характеризується брутальним типомповедінки й жорстоким ставленням до членів сім’ї, примушуванням їхвступати в сексуальний контакт із застосуванням при цьому фізичноїсили, використовуючи безпорадний стан жертви;

–– сексуально нерозбірливий тип не має жодних ні моральнихпринципів, ні меж і правил у сексуальному задоволенні своїх потреб;

–– неадекватний тип – соціопати, які не вписуються в рамки соціальнихнорм і ставляться до членів сім’ї як до власності, яка не являє жодноїморальної цінності і не має права на особистісні прояви.

Провідний спеціаліст  Подільського районного управління юстиції в м. Києві               О.І. Гірченко