Від воїнів Русі – до шабель українських козаків. Від січових стрільців і повстанців – до Героїв, які сьогодні тримають оборону нашої держави.

Від воїнів Русі – до шабель українських козаків. Від січових стрільців і повстанців – до Героїв, які сьогодні тримають оборону нашої держави.

У кожну епоху знаходилися ті, хто ставав між Україною та її ворогом. Ті, хто йшов у бій, знаючи, що ціна свободи може бути найвищою.

Серед них є відомі нам імена. А є й ті, чиїх імен ми, можливо, ніколи не дізнаємося. Герої, які залишилися лежати у полях, лісах і горах. Герої, поховані у безіменних могилах. Але безіменний – не означає забутий.

Їхній подвиг живе в нашій свободі. У нашому прапорі. У нашій мові. У можливості сьогодні називати Україну – незалежною.

Сьогодні разом із батьками й матерями, сестрами й братами, дружинами та дітьми, побратимами й посестрами ми віддали шану українським воїнам, які знайшли свій останній спочинок на Берковецькому кладовищі.

Ми згадали кожного, хто поклав своє життя на вівтар української незалежності. Підняли спільну молитву за їхні душі та низько схилили голови перед їхньою жертовністю.

Дякуємо вам, Герої!

Дякуємо за те, що вистояли там, де було найважче. За кожен крок, зроблений назустріч ворогу. За кожну хвилину, яку ви вибороли для України. За життя, яке ви віддали, щоб жили ми.

Наш обов’язок – не дозволити, щоб час стер ваші імена та вашу історію.

Пам’ятаємо! Шануємо! Дякуємо! 

І поки живе Україна – житиме пам’ять про тих, хто віддав за неї життя!

Вічна слава Захисникам та Захисницям України!