Полікультурний Поділ: грецька громада та Катерининська церква

Грецький слід у Києві значно давніший, ніж може здатися.

Ще за часів Русі – Київ підтримував тісні зв’язки з грецьким світом. Разом із християнством сюди приходили візантійська книжність, церковне мистецтво, архітектурні традиції та духовенство. Грецький культурний вплив був настільки вагомим, що його відлуння збереглося у пам’ятках давньоруського мистецтва.

Зокрема, у розписах Кирилівської церкви XII століття дослідники вбачають сильний вплив візантійської художньої традиції. Імовірно, над створенням храмового ансамблю працювали місцеві руські майстри, які були носіями цієї традиції, а до роботи зі спорудження храму могли залучатися й майстри, пов’язані з грецьким світом.

Греки жили безпосередньо в Києві, торгували, створювали родини, розвивали власні громадські та духовні осередки.

На Подолі грецька громада особливо зміцнилася у XVII-XVIII століттях. Для купців це було стратегічне місце – саме тут вирувала торгівля, проходили ярмарки та перетиналися торговельні шляхи.

Поступово громада створила власний духовний центр.

У 1738 році на Подолі було започатковано храм на честь святої великомучениці Катерини. Землю для його спорудження надав грецький купець Астаматіос Стіматі. Спочатку тут діяла невелика дерев’яна церква, а в 1739–1741 роках її замінив мурований храм.

У 1748 році при церкві заснували Греко-Синайський монастир, пов’язаний із монастирем Святої Катерини на Синайській горі. При обителі діяли грецьке братство та школа, а богослужіння відбувалися грецькою мовою.

Особливо промовисто, що храм, створений грецькою громадою, був зведений у традиціях українського бароко. Це чудовий приклад того, як культури на Подолі не просто існували поруч, а взаємодіяли між собою.

Грецький монастирський комплекс став частиною міського життя Подолу й проіснував тут майже два століття. Та у XX столітті радянська влада закрила монастир, а 1929 року Катерининську церкву було зруйновано.

Сьогодні від колишнього комплексу збереглися окремі споруди. Сам храм уже неможливо побачити, але його історія залишається частиною пам’яті Контрактової площі.

І коли ми сьогодні проходимо Подолом, варто пам’ятати: тут звучала не лише українська мова. Тут зустрічалися українці, греки, вірмени, євреї, поляки та представники інших громад, кожна з яких залишала власний слід у розвитку Києва.

Полікультурність Подолу – не сучасне явище. Вона формувалася століттями.

Історія грецької громади – одна з тих сторінок, які допомагають побачити Поділ не просто як історичний район, а як простір зустрічі культур, народів і традицій.

«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний.