Поділ і його полікультурність: історія вірменської громади

Поділ і його полікультурність: історія вірменської громади

Якщо сьогодні пройтися Андріївською чи Покровською вулицями, важко уявити, що багато століть тому саме тут формувався один із вірменських осередків давнього Києва.

Присутність вірмен у нашому місті має надзвичайно глибоке коріння. Про них згадує ще «Патерик Києво-Печерський», де в життєписі преподобного Агапіта Печерського йдеться про вірменського лікаря, який жив у Києві. Ця згадка належить до 1080-1090-х років і є одним із найдавніших письмових свідчень про вірменську громаду міста.

До Києва вірмени приходили як торговці, ремісники, медики та представники інших професій. Вони були включені у далекі торговельні зв’язки міста, а разом із товарами зі Сходу – шовком, прянощами, коштовностями – приносили сюди власні культурні й професійні традиції.

На Подолі з часом виник окремий вірменський квартал. Його територію дослідники пов’язують із районом сучасних Покровської та Андріївської вулиць. Громада мала власний храм і значні можливості для внутрішнього самоврядування, а вірменське населення користувалося своїми правовими звичаями.

Сьогодні про цей маловідомий пласт історії нагадує археологія.

У 1984 році на Андріївській вулиці дослідники виявили давній некрополь. Пізніші дослідження дозволили пов’язати його з вірменською громадою та віднести поховання приблизно до XV століття. Поруч були знайдені рештки давньої культової споруди, яку дослідники датували значно ранішим часом.

Серед археологічних знахідок привернули увагу срібні празькі гроші – вісім монет, виявлених біля одного з поховань. Антропологічне дослідження останків також дало підстави вважати, що частина похованих могла мати вірменське походження.

Проте історія вірменського Подолу не обмежується лише археологічними знахідками. У XVII столітті громада пережила трагічні події. Під час пожежі 1651 року було знищено значну частину Подолу, разом із вірменським храмом та кварталом. Подальші воєнні події ще більше змінили життя громади, а в 1660-х роках її осередок фактично припинив існування.

Вірменська сторінка – лише одна з багатьох у полікультурній історії Подолу. Тут перетиналися торгові шляхи, співіснували різні громади, зустрічалися мови, вірування та традиції.

Саме тому Поділ варто читати, як живу історію міста, створену багатьма поколіннями та культурами.

Більше можете дізнатись про вірменську громаду з  інформаційного стенду на розі вулиць Андріївської та Сагайдачного. 

«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний