За що ми молимося сьогодні: думки з Національного молитовного сніданків

Сьогодні, напередодні Дня Незалежності України, мали честь бути присутнім на Національному молитовному сніданку, який відбувся під патронатом та за участю Президента України Володимира Зеленського. 

В одному залі зібралися люди, яких у повсякденному житті можуть розділяти професії, погляди, конфесії, країни та життєві історії. Але сьогодні все це відступило перед головним.

Перед молитвою.

Бо є моменти, коли вже неважливо, хто ти за посадою, до якої церкви належиш чи якою мовою говориш. Важливо лише те, за що ти стоїш і за кого молишся.

За Україну.

За наших воїнів, які сьогодні тримають фронт та наше право жити у вільній державі.

За тих, хто в російському полоні й щодня чекає на повернення додому.

За родини, які чекають своїх близьких.

За дітей, яких війна змусила занадто рано дізнатися, що таке слово «втрата».

І за мир. За справедливий, тривалий мир, у якому Україна залишиться вільною, суверенною та сильною.

Сьогодні особливо відчувається: віра дає сили змінювати цю реальність.

Молитва не замінить зброї, дипломатії, допомоги, рішень і відповідальності. Але вона нагадує нам, заради чого ми все це робимо.

Президент сьогодні говорив про те, що лише не розколота Україна зможе здобути свій сильний мир. І це, мабуть, одна з найважливіших думок цього дня. 

Ми можемо бути різними. Можемо мати різні погляди.

Але коли над Україною сходить синьо-жовтий прапор, коли молимося за тих, хто захищає нашу землю, і коли мріємо про повернення наших людей додому – ми один народ і одна країна!

Тому сьогодні хочу помолитися лише за три речі:

 За тих, хто в полоні – щоб дочекалися!

 За тих, хто в бою – щоб повернулися! 

 За Україну – щоб вистояла, перемогла і зустріла мир!

І нехай наша молитва сьогодні стане вірою, яка тримає.

Єдністю, яка не дозволяє нас розділити.

І силою, яка допомагає щодня робити більше для України.

Бо незалежність починається з того, у що ми віримо, за що готові боротися і за кого готові молитися.

Слава Україні!