Успішні кейси країн-партнерів та потенціал для столиці (ЧАСТИНА ІІ)

Коли ми говоримо про трамвай як основу міста, варто подивитися на французький Страсбург. У 1990-х роках влада міста ухвалила революційне рішення: вони свідомо обмежили рух автомобілів у центрі та зробили ставку на розбудову надсучасної трамвайної мережі (Strasbourg tramway). Сьогодні це один із найуспішніших кейсів у світі. Трамвай там – це повноцінний «наземний метрополітен». Вагони мають абсолютний пріоритет на перехрестях, рухаються чітко за секундоміром, інтегровані в єдину мережу з перехоплюючими паркінгами та перевозять сотні тисяч людей щодня. Місто ожило, звільнилося від заторів і стало взірцем екологічності.

У нас же більшість рухомого складу – це вагони, які морально й фізично застаріли десятиліття тому. Останнє масштабне, системне оновлення новими вагонами тут відбувалося так давно, що сучасна низькопідлогова техніка на подільських коліях досі сприймається як диво, а не буденна норма.

Але потенціал нашої мережі – величезний. Подивіться на Виноградар, який гостро потребує якісного транспортного сполучення. Поки велике метро на Виноградар залишається проєктом у стадії будівництва, трамвай міг би стати реальним порятунком уже зараз. У нас є готова технічна база – історична колія «Контрактова площа – Пуща-Водиця». Якщо прокласти нове відгалуження від вулиці Лугової в бік житлових масивів Виноградаря, ми отримаємо потужну, незалежну від заторів лінію. Вона зв'яже великий спальний район із центром Подолу та Оболонню найкоротшим і найекологічнішим шляхом.

Звісно, розбудова електричного транспорту в наших умовах вимагає врахування найважчого фактора – безпекового та енергетичного. Можливі блекаути та ворожі удари по інфраструктурі змушують нас бути гнучкими. Розвиток трамвая сьогодні немислимий без модернізації тягових підстанцій, створення резервних ліній живлення та чітких протоколів швидкого дублювання маршрутів автобусами під час кризових ситуацій. Але тимчасові енергетичні труднощі не повинні ставати виправданням для повної відмови від стратегічного розвитку екотранспорту.

Чи може трамвай знову стати основним транспортом Києва та Подолу зокрема?

Може і мусить. Світовий досвід доводить: один сучасний трамвайний поїзд замінює до трьох автобусів або десятків маршруток. Але для цього потрібні не просто косметичні зміни чи спроби вийти на «самоокупність», а кардинальна зміна пріоритетів: відродження депо, капітальна реконструкція колій (щоб трамваї не «гуркотіли», а тихо пливли містом), автономне енергозабезпечення інфраструктури, проєктування нових ліній та закупівля сучасного рухомого складу.

Транспорт має бути швидким, комфортним і вартувати своїх грошей.

Що думаєте на рахунок вище написаного роздуму та успішних кейсів у країнах-партнерах?