Золотар, що працював для вічності: Самійло Стрельбицький

У старому Києві майстри рідко карбували свої імена на виробах. Вони працювали без промов – але саме їхні руки створювали речі, перед якими схиляли голови.

Самійло Стрельбицький – геній подільського золотарства XVIII століття. Поки Поділ вирував ремеслами, він перетворював метал на частину храмової тиші.

Його робота – це срібні підсвічники Лаври, Чаші (Потир), мереживо царських врат та хрести, які прочани несли за тисячі кілометрів. Це речі, що служили поколінням.

Стрельбицький вимірював майстерність довірою. Працювати для храму означало створювати на віки.

ХХ століття знищило більше, ніж зберегло. Вироби Стрельбицького вивозили, переплавляли, втрачали у вогні війн. 

У цьому і є правда про Поділ. Це місце сили, яку будували люди в тіні. Вони віддавали працю змісту, а не історії.

Ми бачимо лише крихти його колекції, але відчуваємо рівень київського ювелірства. Коли гулятимете вуличками нижнього міста – згадайте про Самійла. Його руки – фундамент духовності Києва.

«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний