Єлизавета (Галшка) Гулевичівна: меценатка, яка заклала освітній фундамент Подолу

Цей революційний для свого часу крок зробила шляхтянка Єлизавета (Галшка) Гулевичівна. Вона походила з авторитетного та заможного роду, а величезний маєток у самому серці київського Подолу отримала у спадок від свого діда – київського воєводи – та як посаг від першого шлюбу. На ті часи це була надзвичайно дорога та престижна нерухомість.

Проте в жовтні 1615 року Галшка Гулевичівна робить те, що шокувало тогочасних прагматиків. Вона приходить до київського магістрату і офіційно вносить свій подільський будинок, шляхетський двір та всю прилеглу землю до міських книг як дар. Без жодної фінансової вигоди для себе вона віддає майно для заснування Братського монастиря, шпиталю для бідних та публічної школи для дітей усіх станів. Саме з цих подільських класів згодом виросла Києво-Могилянська академія.

Це рішення було глибоко усвідомлене та шляхетське. Коли інші накопичували статки або шукали компромісів із чужою владою, Галшка Гулевичівна інвестувала свій приватний ресурс – в освіту та науку.

Вона показала приклад того, як має діяти справжня еліта. Її вчинок довів: будинки та гроші минають, але цінності й освітній фундамент, закладені в людей, передаються крізь покоління та залишаються незнищенними.

Поділ став інтелектуальним серцем України саме тому, що в його основу від самого початку було закладено ідею далекоглядності, шляхетності та безкорисливого служіння Україні.

«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний