«Вид з Царського саду на Поділ та Дніпро»

Якби сьогодні можна було піднятися на те саме місце в Царському саду і подивитися вниз, ми впізнали б Дніпро. Впізнали б Поділ. Але сам Київ перед нами був би майже невпізнанним.

Саме таким його побачив Володимир Орловський у своїй картині «Вид з Царського саду на Поділ та Дніпро».

Перед нами Поділ кінця ХІХ століття – ще без звичних нам силуетів великого міста. Дніпро займає величезний простір картини, а за ним відкривається майже сільський лівий берег. Київ тоді ще тільки починав стрімко змінюватися.

І в цьому, мабуть, головна цінність роботи Орловського. Він показав місто в його повсякденному масштабі, який сьогодні змінився до невпізнання.

Володимир Орловський був киянином. Народився тут 1842 року, навчався у Другій київській гімназії, а перші художні уроки отримав у Івана Сошенка. Згодом академія мистецтв, європейські подорожі, академічна кар’єра і звання професора.

Та у 1886 році Орловський повернувся до Києва.

Останні роки життя він був тісно пов’язаний із київським мистецьким середовищем: працював із Рисувальною школою Миколи Мурашка, входив до її художньої ради, брав участь у створенні Київського художнього училища. 

І майже в цей самий час Орловський створює цей краєвид.

1887-й. До ХХ століття ще тринадцять років. Київ стоїть на порозі великої модернізації, але на полотні цього ще майже не видно.

Тому сьогодні на цю картину цікаво споглядати не лише як на твір мистецтва. Це надзвичайно точний погляд на Київ у момент, коли старе місто ще не встигло стати тим Києвом, який ми знаємо сьогодні.

Поділ, Дніпро і горизонт, який за майже 140 років змінився сильніше, ніж може здатися на перший погляд.

«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний.