Всенародний день пам»яті. В Подільському районі столиці вшанували пам»ять загиблих від голодомору у 1932-1933 роках.
23 листопада в Подільському районі столиці відбулося урочисте покладання квітів до пам»ятних хрестів, встановлених в пам»ять про загиблих від голодомору у 1932-1933 роках. У покладаннях взяли участь представники органів виконавчої влади та громадськості. Власне, в Подільському районі столиці є два місця біля яких громадськість вшановує жертв голодомору: це хрест на Куренівському цвинтарі, його було встановлено на 70-і роковини голодомору в Україні, та меморіальний хрест на території української автокефальної православної церкви св. Миколая (Набережного), який було встановлено більш ніж 20 років тому, за сприяння української діаспори зі США та Канади. Саме до цих хрестів, щороку, у четверту суботу листопада, подоляни приносять квіти і запалюють лампадки зі свічками.
Слід зазначити, що на вшанування 80-ї річниці пам»яті жертв голодомору, в Подільському районі відбулися ряд заходів, організаторами яких були районний відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини – начальник Людмила Сабардіна та управління освіти, яке очолює Галина Троян. Зокрема, в закладах освіти відбулися лінійки-реквієми «Згадаймо їх…Вони жили в роки», екскурсії до національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні», а в Будинку дитячої творчості пройшла конференція старшокласників «Трагедія України – трагедія одного села».
«Плануючи заходи по лінії культури, - говорить начальник відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Людмила Сабардіна, - ми ставили за мету донести інформацію про страшні роки голодомору до якомога більшої кількості людей різних вікових категорій. Тому головна робота була зосереджена в районних бібліотеках. Хочу зазначити, що тематичні лекції, літературні читання, виставки книг були цікаві як дорослим читачам, так і дитячій аудиторії. До всього ж, в цих експозиціях, наші працівники намагалися більше представити ті сторінки з історії голодомору, які стосувалися безпосередньо Києва», - сказала Людмила Михайлівна.
Довідково: жертв Голодомору в Києві можна розподілити на три нерівні частини: 1) жертви серед власне жителів Києва; 2) жертви передмість Києва; 3) селяни, які різними шляхами добиралися до міста в останній надії вижити і вже помирали в ньому. Якщо виходити з того, що станом на осінь 1931 року населення Києва становило 586 тисяч, а на початку 1934-го — 510 тисяч, то, враховуючи народжуваність за цей період, порядок втрат Києва становить понад 100 тисяч людей. Відомий історик Сергій Білокінь наводив цифру 54 150 жертв за 1933 рік. Відомий києвознавець Сергій Вакулишин, дослідивши це питання, вважає, що в 1932—1933 рр. на вулицях Києва від голоду померло близько мільйона селян. Ось як згадувала голодомор киянка Галина Астафєва: «Я добре пам’ятаю, як уже восени 1932 року Київ був наповнений голодними й опухлими селянами, які свої нехитрі пожитки намагалися обміняти на хліб чи інші харчі. Особливо великий наплив голодуючих селян виник навесні 1933 року. Опухлими людьми й живими скелетами були заповнені всі сквери та вулиці міста. Пам’ятаю, особливо багато таких живих трупів було на Подолі, на вулицях Верхній та Нижній Вал, де було багато широких лав, на яких юрмилися сотні цих нещасних. Там вони сиділи, лежали й помирали.
Кожного ранку вулицями міста їздили підводи, на яких разом із візником був спеціяльний підбирач трупів. Разом із тими, хто вже віддав Богу душу, підбирали й живих, в яких ще теплилося життя. Мертвих і ще живих звозили до церкви на Хоревій вулиці і там складували нещасних. Навколо цієї церкви вирили широкий і глибокий рів, в який періодично скидали трупи, якими наповнювалася церква...».
(Газета "Самостійна Україна", жовтень 1999.)
В довідковій інформації використано матеріали із статті Володимира Гонського «Голодомор в Києві».
