У січні 1918 року кількасот українських студентів, гімназистів і юнаків стали там, де мала стояти регулярна армія.

Є дні, коли історія перестає бути хронікою подій – і стає іспитом для сумління нації.

У січні 1918 року кількасот українських студентів, гімназистів і юнаків стали там, де мала стояти регулярна армія. Вони не були загартовані війною. Вони були дітьми університетських аудиторій і гімназійних класів. Але вони були синами України.

Біля станції Крути вони прийняли бій із багатотисячним більшовицьким військом Муравйова. Прийняли – щоб виграти час. Кілька днів, які стали безцінними: для оборони Києва, для укладення Берестейського миру, для того, щоб Українська Народна Республіка встигла заявити світові про своє право на існування.

Вони не перемогли у військовому сенсі. Але перемогли у сенсі вищому – моральному й духовному. Вони йшли за свій дім, за своїх близьких, за право України жити самостійно.

Крути – момент, коли українська молодь довела: свобода варта життя.

І поки ми пам’ятаємо їх – вони стоять у нашому строю.

🕯️Вічна пам’ять і вічна слава Героям Крут!