Сторінки нашої історії. До 26-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України (частина ІІ)

Після виборів, які  відбулися 4 березня 1990 року, Верховна Рада УРСР 12-го скликання оновилася на 90 %. Це формально засвідчило прихід у політику нової генерації людей. Чимало депутатів прийшло до влади на хвилі щирого обурення виборців з приводу "незаконних привілеїв партноменклатури". В ситуації гласності ці привілеї уперше вийшли на поверхню і вразили багатьох. Опозиція будувала на них значною мірою свою критику влади.

Компартійна номенклатура зберегла позиції у Верховній Раді нового складу, де налічувалося 93 партійні працівники. Але вона програла вибори у багатьох місцевих радах. Вибори показали, що поляризація та розмежування політичних сил здебільшого завершилися, лінії та кінцеві цілі визначилися. Розпочалася боротьба за принципом "хто кого?"

15 травня Верховна Рада УРСР 12-го скликання уперше почала працювати як парламент - на постійній основі. Сформувалися два блоки депутатів: парламентська більшість ("За Радянську суверенну Україну") і опозиційна "Народна рада". Робота Верховної Ради постійно транслювалася у прямому ефірі по радіо і телебаченню. Полеміка між депутатами негайно ставала відомою в суспільстві і сприяла його дальшій політизації. І навпаки, процеси, що відбувалися в суспільстві, негайно переносилися в стіни Верховної Ради. Мітингова стадія національно-визвольної революції поступово сходила нанівець, переходячи до дискусій в парламенті. Учасниками цих дискусій відчували себе завдяки засобам масової інформації мільйони людей.

З 446 народних депутатів, які стали до роботи на першій сесії Верховної Ради, близько 380 місць належало комуністам. Проте треба віддати належне більшості: маючи змогу взагалі виключити опозицію з законотворчого процесу, вона зробила спробу налагодити діалог.

До складу Народної ради увійшло 128 депутатів, тобто більше, ніж обиралося за неофіційним списком Народного руху. Зокрема, в Народну раду увійшла майже вся фракція "Демплатформа в КПУ". Головою Народної ради став І.Юхновський, заступниками голови - Л Лук'яненко, О.Ємець, Д.Павличко, В.Філенко, секретарем - Л.Танюк.

Боротьба опозиції проти загальносоюзного компартійно-радянського центру ставала для найбільш далекоглядних регіональних лідерів їхньою власною боротьбою. В Компартії України стали стрімко множитися лави "суверен-комуністів". У червні 1990 р. відбувся XXVIII з'їзд Компартії України. Задовго до з'їзду політбюро ЦК КПУ опублікувало у вигляді програмних принципів діяльності КПУ своє бачення поточного моменту. У документі проголошувалися зовсім незвичні для рядових комуністів положення. Зокрема, підкреслювалася необхідність досягнення республікою економічної автономії, підтримувалася концепція створення власної кредитно-фінансової системи, піднімалася на щит свобода зовнішньоторговельної діяльності, обґрунтовувалася ідея створення національної армії і служби безпеки. У передз'їздівських і з'їздівських документах КПУ з'явилося немало положень з програми Народного руху України, які раніше називалися лідерами комуністів антирадянськими і націоналістичними. І все-таки партія залишалася сама собою - зашкарублою в своєму догматизмі, неспроможною на реформи. Народні депутати УРСР - члени Демократичної платформи в КПУ - з гіркотою констатували, що з'їзд "наочно показав небажання перетворити Компартію України на сучасну партію демократичного типу".

28 червня 1990 р. український парламент розпочав розглядати питання про державний суверенітет. Розгляд цього питання наклався й навіть переплівся з іншою політичною подією - XXVIII з'їздом КПРС. Ввечері 1 липня велика група народних депутатів відбула в Москву, щоб взяти участь в роботі XXVIII з'їзду КПРС. Посилаючись на те, що парламент обговорює доленосне в історії України питання, 5 липня В'ячеслав Чорновіл виголосив заяву Народної ради з вимогою негайно відкликати всіх депутатів-делегатів з'їзду КПРС. У разі ігнорування цієї вимоги ставилося питання про зміну керівництва парламентом. Із заявою Народної ради солідаризувалося понад 300 депутатів, у тому числі 200 представників фракції більшості. Саме через це майже всі делегати XXVIII з'їзду КПРС повернулися з Москви, не чекаючи кінця його роботи.

Верховної Рада продовжила обговорення питання про суверенітет України.

Далі буде

 Допис створений за матеріалами веб-сайту Українського інституту національної пам’яті

Фото з відкритих джерел