Сьогодні Поділ звучить особливо, тихим передзвоном. Це голоси українських дітей, які ми вже ніколи не почуємо на наших вулицях.

Разом із вихованцями Будинку дитячої творчості та їхніми родинами долучилися до Всеукраїнської акції пам’яті «Голоси дітей». 

Ми розвісили на дереві маленькі дзвіночки. Кожен їхній тихий сплеск – це нагадування про дитячий дзвінкий голос, яку забрала ця жорстока війна. Про дитину, яка більше ніколи не засміється, не прибіжить до мами…

Дивитися, як маленькі ручки наших вихованців вішають ці дзвіночки в пам'ять про своїх однолітків – невимовно боляче. Росія забирає у нас найцінніше – наше майбутнє. За кожним дзвіночком стоїть обірване життя. Нездійсненна мрія. Непрочитана казка.

Війна змінила дитинство кожного маленького подолянина, кожного українця. Замість безтурботного сміху вони знають звуки сирен та укриттів. Але найстрашніше – це пусті стільці в класах та ліжечка у садочках.

Ми не маємо права забути. 

Ці дзвіночки на Подолі лунатимуть щодня…

Світла пам’ять кожному маленькому серцю, яке зупинилося занадто рано!