Сьогодні ми схиляємо голови в день пам’яті людини, чиє ім’я стало синонімом української незламності та стратегічного генія.

Петро Конашевич-Сагайдачний – лицар духу, який тримав у руках не лише гостру шаблю, а й майбутнє нашої освіти та віри.

Поділ був його домом, його фортецею і його великою любов’ю. Саме тут, серед подільських вулиць, гетьман творив історію, яка виходила далеко за межі українських земель. Він був тим страхом, що паралізував ворогів.

Проте Сагайдачний знав: держава будується не лише війною, а й знаннями. Записавши все Військо Запорозьке до Київського братства, він назавжди поєднав козацьку зброю з інтелектуальною елітою, заклавши фундамент майбутньої Могилянки.

Його життя обірвалося тут, на Подолі. У квітні 1622 року Київ прощався зі своїм захисником. Його поховали на території Братського монастиря, під звуки козацьких сурм та плач всього Нижнього міста. І хоча загарбники століттями намагалися стерти навіть згадку про його могилу, зруйнувавши Богоявленський собор, їм не вдалося зруйнувати пам'ять.

Сьогодні він продовжує споглядати на свій Поділ з постаменту, нагадуючи кожному з нас: справжня перемога – це поєднання непереможної сили волі та глибинної мудрості. Світла пам'ять великому Гетьману, який навчив нас перемагати.

Поділ береже пам’ять про свого Гетьмана, і ця пам’ять робить нас сильнішими – Володимир Наконечний