Сьогодні був один із тих днів, коли слова втрачають свою вагу, а повітря в залі стає важким від сліз, невимовного болю і водночас – безмежної гордості.

Разом із першим заступником начальника КМВА Андрієм Ткачовим, розділили цей скорботний момент із родинами наших захисників, щоб передати державні нагороди тим, хто вже ніколи не зможе взяти їх до рук особисто.

Жодна медаль, жоден орден не здатні повернути сина батькам, чоловіка – дружині чи тата – маленьким дітям, які тепер знають його лише за фото та спогадами. Але ці відзнаки – це свідчення вічної шани українського народу. Це наш колективний земний уклін за те, що ми маємо завтрашній день.

Кожне ім’я, яке звучало сьогодні – це окремий всесвіт, який обірвала війна. Хтось любив бавитися з племінниками, хтось майстерно грав на гітарі, хтось керував відділом на підприємстві, будував, виховував донечок чи синів... Вони були різними, але в мить найбільшої загрози стали в один стрій – стрій безстрашних. Вони пройшли крізь пекло Бахмута, Часового Яру, Роботиного, Вугледара, Куп’янська та Авдіївки, прикриваючи собою побратимів і всю Україну.

Ми схиляємо голови перед кожною родиною. Ваш біль – це наш спільний біль. Ваша стійкість – це приклад для всієї громади.

Вони не згасли. Вони тепер – наш небесний захист, наш вічний біль і наша щоденна відповідальність бути гідними цієї страшної ціни.

Назавжди в строю. Імена наших Героїв, чиї нагороди були передані рідним:

Заякін Петро Олександрович – стрілець-снайпер 47-ї окремої штурмової бригади «Магура». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно). Нагороду отримала сестра.

Могильний Владислав Васильович (позивний «Вольт») – воїн 207-го окремого батальйону ТрО. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороду отримала дружина.

Прокопчук Костянтин Іванович (позивний «Прокоп») – головний сержант взводу 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно). Нагороду отримала дружина.

Петріщев Василь Олександрович – старший солдат інженерно-саперної роти. Нагороджений нагрудними знаками «Комбатантський Хрест» і «Честь та пам’ять» (посмертно). Нагороди отримала тітка.

Лелет Костянтин Миколайович – капітан (посмертно), командир протитанкового взводу 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно). Нагороди отримав батько.

Пух Олександр Олександрович (позивний «Бурий») – молодший сержант 45-го окремого стрілецького батальйону. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно). Нагороду отримала дружина.

Радом Сергій Васильович (позивний «Радом») – сержант, командир відділення батареї артилерійської розвідки. Почесний громадянин Кагарличчини. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороду отримала дружина.

Сафронов Андрій Леонідович – молодший сержант 225-го окремого штурмового полку. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороду отримала мати.

Кривенок Євгеній Олегович (позивний «Тротіл») – стрілець-гранатометник 1-го механізованого батальйону. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороду отримала сестра.

Дмитрина Віктор Миколайович (позивний «Черкаси») – командир відділення ударних БПЛА 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороду отримала дружина.

Іванченко Олександр Анатолійович (позивний «Бард») – мінометник, захисник найгарячіших напрямків фронту. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороду отримав син.

Хай тиша нашої пам'яті завжди говорить голосніше за будь-які слова.

Вічна і світла пам’ять полеглим Захисникам України.

Низький уклін живим!

Слава Україні! Героям Слава!