Постать Йоганна-Готфріда Шеделя для Подолу є знаковою, адже саме він приніс на береги Дніпра масштаб і витонченість європейського бароко, перетворивши район на справжній інтелектуальний та культурний осередок.

Робота над Старим академічним корпусом Києво-Могилянської академії стала переломним моментом в історії київської архітектури. Шедель добудував другий поверх над одноповерховими мазепинськими палатами, чим створив гармонійний ансамбль, де кожен елемент фасаду – від витончених пілястр до складних профільованих карнизів – працює на створення образу «храму наук». 

Особливу велич будівлі надала інтегрована Благовіщенська церква, яка завдяки генію архітектора стала органічним завершенням корпусу, підкреслюючи його статусний і духовний зміст.

Майстерність Шеделя на Подолі виявилася і в умінні працювати з великими вертикалями, що найкраще ілюструвала зведена ним дзвіниця Братського монастиря. Ця споруда тривалий час слугувала головним візуальним орієнтиром району, її монументальні форми та багатий ліпний декор демонстрували розквіт будівельного мистецтва тієї епохи. Архітектор зумів поєднати в цій роботі сувору конструктивну логіку з пишною пластикою бароко, зробивши дзвіницю архітектурною домінантою, яка збирала навколо себе весь простір Контрактової площі.

Окрім парадних споруд, внесок майстра простежується і в забудові самого монастирського подвір’я, зокрема у створенні мурованих келій та будинку настоятеля. У цих об’єктах Шедель продемонстрував, що навіть функціональні будівлі можуть мати високу художню цінність завдяки ритміці віконних прорізів та лаконічному, але виразному обрамленню фасадів. Він запровадив нові стандарти якості мурування та естетики, які згодом наслідували інші київські зодчі, формуючи той неповторний стиль, що ми сьогодні називаємо українським бароко.

Сьогодні, проходячи повз збережені памʼятки, ми гостро відчуваємо відповідальність за їхнє майбутнє. Багато архітектурних деталей, витесаних під наглядом Шеделя.

«Ми маємо пам’ятати, що кожен збережений елемент шедельовського бароко є свідченням нашої належності до великої європейської цивілізації, а відродження цих пам’яток є запорукою того, що Поділ і надалі залишатиметься серцем Києва» – Володимир Наконечний