Ольговичі на Подолі: князівська драма, якій позаздрило б «Величне століття»

Ольговичі на Подолі: князівська драма, якій позаздрило б «Величне століття»

Якщо перенестися в Київ XII століття, то іноді справді здається, що перед нами своєрідне «Величне століття» – тільки замість султанського палацу маємо князівські двори, а замість боротьби османських династій – суперництво родів за Великокиївський престол.

Одними з головних учасників цієї боротьби були Ольговичі – князівська династія, пов'язана з Черніговом.

І саме вони залишили на київському Подолі надзвичайно важливий слід – Кирилівську церкву.

Храм постав у XII столітті й був пов'язаний із Всеволодом Ольговичем, який до київського престолу прийшов із Чернігова. Це був князівський монастир у Києві демонстрував присутність і вплив династії, яка ще зовсім недавно була чернігівською, а тепер претендувала на головний престол Руси-України.

Але тут починається найцікавіше.

Кияни не завжди сприймали Ольговичів як своїх князів.

Після смерті Всеволода Ольговича у 1146 році київська громада виступила проти його наступника – Ігоря Олеговича. Почалося повстання. Ольговичів вигнали з Києва, а самого Ігоря згодом убили.

У пізнішій передачі літописної характеристики Всеволода Ольговича, читаємо надзвичайно промовисту оцінку: після смерті князя, як стверджує джерело, «більше були раді», ніж плакали за ним.

Цю характеристику треба сприймати обережно: текст значно давнішого, нині втраченого літопису. До того ж джерело було явно ворожим до Ольговичів.

Але сам факт повстання 1146 року сумніву не викликає.

І тут виникає дуже київський парадокс.

Династія, яка залишила Києву Кирилівську церкву, водночас стала об'єктом гострого спротиву частини київської громади.

Для середньовічного Києва князь був володарем, від якого залежав порядок у місті, торгівля, податки, суд і безпека. Тому кияни могли приймати одного князя, підтримувати іншого, а проти третього – повстати.

Саме тому історію Києва не варто розповідати як просту історію «великих князів».

Подільська громада теж була учасником цієї історії.

Нижнє місто особливо добре показує, наскільки різним був цей Київ.

Тож коли сьогодні ми дивимося на Кирилівську церкву, варто бачити в ній не лише давню святиню.

Це ще й кам'яний слід династичної боротьби XII століття – часу, коли Чернігівські Ольговичі приходили до Києва, ставали великими князями, здобували прихильників і наживали противників.

Своє «Величне століття» Київ мав задовго до появи османського Стамбулу. І частина цієї князівської драми залишилася саме тут, на Кирилівських висотах над Подолом.

«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний