Об 11-й годині 11-го дня 11-го місяця 1918 року замовкли гармати на Західному фронті. Було підписано Комп’єнське перемир’я, яке поклало край бойовим діям у Першій світовій війні
Об 11-й годині 11-го дня 11-го місяця 1918 року замовкли гармати на Західному фронті. Було підписано Комп’єнське перемир’я, яке поклало край бойовим діям у Першій світовій війні.
Великий конфлікт, у якому імперії прагнули перекроїти карту Європи та світу, залишив по собі мільйони людських доль, обірваних життів і родин, які так і не дочекалися своїх близьких.
На різних фронтах, по різні боки окопів, опинилися люди, які ще вчора могли бути сусідами, мати спільну мову, звичаї та пам’ять. Вони не завжди розуміли, заради чого мають іти в бій, але мусили виконувати накази тих, хто вирішував долю народів за картами й дипломатичними столами.
Особливо болісною ця сторінка історії є для українців. Не маючи власної незалежної держави, вони були змушені воювати у військах чужих імперій, опиняючись по різні боки фронту. Українська земля стала одним із театрів великої війни, а її народ заплатив страшну ціну за амбіції чужих правителів.
Сто років минуло, змінилися кордони, зникли імперії, але людська ціна загарбницьких амбіцій залишилася незмінною.
Історія мала б навчити світ, що жодна мапа не варта людського життя, а жодні імперські амбіції не можуть бути виправданням для кровопролиття.
Сьогодні, коли українська земля знову здригається від війни, ми особливо гостро розуміємо ціну миру, свободи та права народу самостійно визначати власне майбутнє.
Пам’ятаємо загиблих! Схиляємо голови перед усіма, чиї життя забрала війна!