Не встиг наш рідний Київ наповнитись живою філософією Григорія Сковороди, як прицільний удар ворога зруйнував стіни, що прихистили мистецтво. Але ворожі ракети ніяк не зможуть знищити те, що навіки викарбувано в серці нашої культури.

Цей варварський акт – чергова цинічна спроба поцілити в українську ідентичність. Проте дух Сковороди, як і його філософія, невловний для куль та обстрілів. Мозаїчний «Фонтан наповнення», який щойно відкрили на Подолі, став потужним символом нашої тривкості та незламності.

Видатний філософ вчив нас, що істинне багатство сховане всередині, а справжня свобода є невіддільною від єства українця. Недарма у своїй безсмертній пісні «De Libertate» Сковорода писав:

«Що то за вольність? Добро в ній якеє?

Кажуть, ніби воно золотеє?

Ах, не злато, якщо порівняти злато,

Проти вольності воно лиш болото...»

Ця свобода – наше головне золото, яке не піддається жодній руйнації. Сама ідея мандрівних мозаїк серії, які мають з'явитися у Чорнухах, Харкові, Китаєві та Сковородинівці, зараз набуває ще глибшого, сакрального значення. Це міцне мереживо пам'яті, яке зв'язує всю країну в один неподільний інтелектуальний та духовний простір.

Висловлюю низький уклін та щиру подяку автору мозаїки Андрію Дудченку, чий візуальний фокус повернув монументальне мистецтво на вулиці нашої столиці, а також Андрію Яковенку, Олександру Богомазу та Каріні Баулі за їхню високу майстерність та копітку працю. Особлива вдячність Світлані Левченко та всій команді Hinaus за сміливу ідею та повернення мистецтва у відкритий простір міста.

Дякую вам за наповнення історичного Подолу новими філософськими смислами. Ви заклали ще одну важливу цеглину в наш культурний блокпост.

Ворог може поцілити в камінь, але він ніколи не влучить у наші смисли. Скільки б ударів не завдавали по наших вулицях, Поділ стоїть, Київ стоїть, Україна стоїть!