Наш Поділ – це справжній музей просто неба, де кожен метр дихає історією. Сьогодні хочу розповісти вам про одну з найстаріших мурованих святинь нашого району, яка, на жаль, не дійшла до наших днів, але залишила глибокий слід в історії всього Києва.
Мова йде про Подільську Воскресенську церкву.
Чи знали ви, що саме цьому храму завдячує своєю назвою один з відомих київських житлових масивів на лівому березі Дніпра?
Історія Воскресенської церкви на Подолі сповнена дивовижних фактів:
✔️ Початок XVI століття, на цьому місці з’являється дерев'яна церква. За однією з версій, її звели коштом знаменитого гетьмана, старости черкаського та канівського Остафія Дашкевича.
✔️ Згодом родичі Дашкевича, родина Ружинських, подарували церкві землі на лівому березі Дніпра – слобідку, яку на честь храму так і назвали – Воскресенська.
✔️ На початку XVII століття настоятелем цього храму був Іов Борецький – майбутній Київський митрополит, видатний просвітитель та перший ректор Київської братської школи.
✔️Після пожежі у другій половині XVII століття замість дерев'яної постає велична мурована п'ятибанна церква у стилі українського бароко. До її розбудови та відновлення у різні часи доклали рук видатні архітектори: Іван Григорович-Барський (перебудував у 1760-х) та Андрій Меленський (добудував витончену класицистичну дзвіницю у 1809 році).
Попри те, що храм відбудувавсь після масштабної подільської пожежі 1811 року, він не зміг уціліти під натиском радянської антирелігійної хвилі. У першій половині 1930-х років Воскресенську церкву разом із дзвіницею було розібрано.
Де це місце сьогодні?
У 1935 році на місці храму звели чотириповерхову «сталінку» для працівників управління пожежної охорони. Будинок стоїть там і понині, ховаючи у своєму фундаменті пам'ять про багатовікову святиню Подолу.
Сьогодні про Воскресенську церкву нам нагадують лише унікальні архівні документи, світлини початку ХХ століття та метричні книги, які дбайливо зберігаються в Центральному державному історичному архіві України.
Пам’ятаймо нашу історію, вивчаймо витоки рідного Києва та бережімо те, що маємо сьогодні!
«Серце Києва б'ється на Подолі» – Володимир Наконечний