На самій межі двох найдавніших історичних районів столиці – Подолу та Шевченківського – народилася історія, яку важко назвати простою.

На самій межі двох найдавніших історичних районів столиці – Подолу та Шевченківського – народилася історія, яку важко назвати простою.

Це історія мрії…

Історія людини, яка зуміла цю мрію здійснити.

Колись неподалік цього місця ріс хлопчик, виростав серед дітей-сиріт мріяв стати журналістом і побачити світ. Тоді ця мрія здавалася майже недосяжною.

Але він у неї повірив…

Олександр Швець – легендарний киянин та подолянин, журналіст, колекціонер, людина, яка десятиліттями привозила до Києва частинки світу, відкриваючи його для інших.

Минуло багато років. Юнак став журналістом, побував майже у ста країнах світу, а з подорожей почав привозити до Києва речі, у яких зберігалися краса, культура й характер різних народів.

А потім була Мальорка…

Саме там, Олександр разом із дружиною Галиною придбав невелику порцелянову статуетку. На перший погляд – звичайна покупка з подорожі. Насправді – початок справи, яка згодом перетворилася на унікальну київську колекцію.

Одна статуетка стала десятками. Десятки – сотнями. 

Порцеляна приїжджала до Києва зі Сполучених Штатів, Аргентини, Нової Зеландії, Сінгапуру та багатьох інших країн.

Її ставало дедалі більше. Настільки, що для неї вже не залишалося місця ані вдома, ані на роботі.

Так особиста мрія поступово стала музеєм.

І символічно, що він народився саме тут між Подолом та Шевченківським районом. У місці, де століттями перетиналися дороги, культури, ремесла й долі людей з різних куточків світу.

Але особливого значення ця історія набуває, коли знаєш, коли саме створювався музей.

Дев’ять місяців тривала підготовка до відкриття. Уже точилася повномасштабна війна. Російські війська наступали на Київ. Лунали сирени. Неподалік вибухали ракети.

Та робота не припинялася.

Бо справжня мрія не відкладається до кращих часів.

Цей музей – про людину, яка колись мріяла побачити світ, а зрештою привезла частину цього світу до Києва.

Про хлопця, який не мав простого старту, але мав віру в себе.

Про чоловіка, який разом із дружиною перетворив одну маленьку статуетку на колекцію, якою сьогодні може захоплюватися кожен.

І про Київ, який має особливий талант – зберігати історії своїх людей.

Дякую Михайлу Кулиняку за знайомство з Олександром Швецем – легендарним жителем Києва та Подолу.

Це знайомство стало зустріччю із живою історією столиці.

Історією про те, що іноді все справді починається з мрії..

З однієї маленької статуетки…

З великої любові до свого міста…

Дякуємо, пане Олександре, за цю історію. І за те, що частину побаченого Вами світу Ви привезли саме в Київ – на наш Поділ.