Ми пам’ятаємо… Дмитро Максимов

Цей хлопець був срібний і бронзовий призер чемпіонату світу з дзюдо серед спортсменів з вадами слуху, срібний і бронзовий призер Дефлімпійських ігор 2013 року в Софії, кавалер ордену «За заслуги» третього ступеня.

Проблеми зі слухом у Дмитра виявили, коли йому виповнилося чотири роки. Лікарі сказали, що це вроджене. Поставили слуховий апарат, оформили інвалідність. До 15 років займався дзюдо з звичайними дітьми, брав участь у змаганнях і майже завжди перемагав. Потім його перевели до паралімпійської збірної України. Незважаючи на проблеми зі слухом, він писав музику і вірші. Сам виконував свої пісні, почав записувати перший альбом. 

Дмитро брав участь у Майдані, не розповідаючи про це своїм рідним. У ніч на 19 лютого, коли почався штурм Майдану, він перебував на передовій і, проявляючи неймовірну сміливість, відбивав атаку силовиків. 

Після того, як протестувальники підпалили 2 БТРи, розлючені силовики спецпідрозділу «Сокіл» кинули в натовп протестувальників бойову протипіхотну осколкову гранату, котра попала Дмитру в плече і в той момент вибухнула. Ціною свого життя він уберіг всіх інших навколо себе тіло стримало вибухову хвилю і більшість осколків гранати. Хірург, котрий оглядав тіло, також підтвердив вибух бойової гранати, від якого гранати йому відірвало руку і сильно понівечило тіло.

Кілька днів він значився в списку загиблих як «невідомий хлопець з відірваною рукою». Цілу добу його тіло лежало в Михайлівському соборі, потім – в морзі на вулиці Оранжерейній. Опізнати хлопця рідні змогли тільки на четвертий день.