Дмитру Максимову - Герою Небесної Сотні, в його рідній школі, урочисто відкрили пам’ятну дошку
Йому було 19-ть років. В Київській спеціалізованій школі №118 Дмитро навчався до 9-го класу, потім вступив до столичного фінансово-економічного коледжу. На Майдан ходив майже щодня, але так, щоб не знала мама та рідні. Бойові побратими говорять, що хлопець вирізнявся не тільки врівноваженим характером, а й велетенською силою, бо далі всіх кидав бруківку та коктейлі молотова, коли треба було стримувати наступ правоохоронців. Тоді, 18-го лютого, він ціною власного життя врятував хлопців зі своєї сотні, прийнявши на себе всю силу та осколки бойової гранати.
На урочистому шикуванні плакали всі – і гості, і школярі, і вчителі, тому гучних промов не було. Директор школи та класний керівник говорили небагато, бо що можна сказати, коли зовсім юна людина, ні на хвилину над цим не замислюючись, здійснила подвиг в ім»я наступних поколінь.
Депутат Київради Іван Крулько сказав, що подібні пам»ятні дошки будуть встановлені всім киянам з Небесної Сотні, які загинули під час революції гідності. А нам, живучим зараз, головне цій гідності не зраджувати.
Почесне право відкрити дошку отримав голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Ярослав Войтович, бо саме він, як ніхто інший знає, чого вартує втратити життя за ідею та переконання і цим, практично, змінити історію країни, оскільки з перших днів і до завершення революційних подій, був на Майдані, з людьми, які виборювали майбутнє.
Мама Дмитра Максимова, Лідія Антонівна, подякувала Ярославу Войтовичу за увагу до пам’яті про сина і до її родини. Вона вийшла з шкільної зали останньою.
Дмитро Максимов – Герой Небесної Сотні. Срібний та бронзовий призер чемпіонату світу по дзюдо серед спортсменів з вадами слуху, срібний та бронзовий призер Дефлімпійських ігор 2013 року в Софії, кавалер ордена «За заслуги» третього ступеню. Людина, перед якою було велике майбутнє. 18-лютого це майбутнє стало вічністю в сонмі Героїв Небесної Сотні.
Перейти до фотоальбому: /gallery/76.html