Будинок з грифонами та «шоколадним» минулим: Садиба Конраді

Якщо й шукати на Подолі будівлю, що дихає розкішшю київського ренесансу, то це на розі Сагайдачного та Ігорівської. У 1898 році цей прибутковий будинок став справжньою окрасою району.

Чому сюди варто придивитися уважніше?

 Фасад – це справжня галерея під відкритим небом. Підніміть очі вище: тут і містичні грифони, що тримають сандрики вікон, і маскарони, і витончений меандр. А між вікнами головного фасаду в картушах досі «захована» дата народження будинку – 1898.

 Легенда про солодке життя: Хоча будинок належав Олександру та Артуру Конраді, кияни часто пов’язували його з династією «шоколадних королів». Подейкували, що перший поверх, де розміщувалися магазини, завжди пахнув ваніллю та паленим цукром. Кажуть, якщо загадати бажання біля наріжної частини будинку, де колись був вхід до крамниць – життя обов’язково стане солодшим.

 Сховане подвір'я: Будинок має П-подібну форму, що «обіймає» маленький дворик. Заїхати туди можна з боку Ігорівської. Це класична подольська історія: парадний фасад для публіки – з ліпниною та іонічними пілястрами, а внутрішній – тихий, цегляний, без жодної прикраси, де вирувало справжнє приватне життя київських родин.

 Втрачена краса: На жаль, під час ремонту 1985 року будівля «потерпіла». Ми втратили ажурні грати балконів та первісне планування інтер’єрів. Але зовні вона все ще тримає марку одного з найвишуканіших зразків історизму в місті.

Локація: вул. Петра Сагайдачного, 23/4. (https://maps.app.goo.gl/8DpF6mv274QodPew9)

Порада: найкраще розглядати декор у променях вечірнього сонця – тоді ліпнина стає об’ємною, а грифони ніби оживають.

«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний