А що, як історія Києва починалася не там, де ми звикли її шукати?
А що, як історія Києва починалася не там, де ми звикли її шукати?
1832 року на Кирилівській вулиці, на території сучасного Подолу, виявили залишки давньої цегляної споруди та земляних укріплень.
Знахідка зацікавила дослідників і згодом стала підґрунтям для однієї з гіпотез про походження нашої столиці.
Київський археолог-любитель К. А. Лохвицький проводив дослідження в садибі купця І. Г. Марра за адресою Кирилівська, 51. Виявлена кладка нагадувала ту, яку використовували під час спорудження Золотих воріт. Але що саме стояло на цьому місці – достеменно встановити не вдалося.
Одні дослідники припускали, що це могли бути залишки парафіяльної Микільської церкви, пов’язаної з давнім переказом про чудо святого Миколая у Києві. Інші ототожнювали знахідку з церквою святого пророка Іллі, згаданою в контексті русько-візантійського договору 945 року.
Особливу увагу на цю місцевість звертав Микола Петров – професор Київської духовної академії, історик і дослідник минувшини Києва. Він відстоював думку, що саме в районі Кирилівських висот міг формуватися первісний міський осередок, який надалі розвивався на південь уздовж висот. Пізніше центром укріплень, за його реконструкцією, стала територія поблизу Андріївського пагорба та Старокиївської гори.
Це не загальновизнана версія походження Києва, а історична гіпотеза, яку необхідно розглядати з урахуванням археологічних даних. Проте вона відкриває цікаву перспективу: Кирилівські висоти могли бути важливою для ранньої історії міста.
Ми звикли сприймати Поділ як історичне серце київської торгівлі. Та чи не приховують його північні околиці ще давніші сторінки історії столиці?
«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний