24 лютого. День, який розділив наше життя на «до» і «після»

Той ранок назавжди закарбувався у пам’яті всіх без виключення. Вибухи замість будильника. Сирени замість звичних міських звуків. Дзвінки рідним та близьким із одним питанням – «Ви в безпеці?».

Було страшно. Але вже в перші години стало зрозуміло головне – ми не здамося.

Вистояв Київ.

Вистояла Україна.

Ми побачили справжню силу нашого народу – у військових, які стали стіною, у медиках, які рятували під обстрілами, у волонтерах, які за лічені години вибудували тил; у звичайних людях, які відкривали двері незнайомим і ділилися останнім.

Ми вдячні нашим закордонним партнерам – державам і народам, які в найтяжчі дні відкрили свої кордони для наших дружин і дітей. Ви дали їм безпеку, підтримку і шанс пережити цей удар. Ваша солідарність стала частиною нашої спільної боротьби за свободу.

24 лютого – це про біль. Про втрати, які неможливо виміряти словами.

Але це й про гідність. Про характер. Про націю, яка зробила свій вибір – бути вільною.

Ключове в цій боротьбі – наші воїни. Ті, хто став на захист держави у перші години. Ті, хто тримає фронт сьогодні. Ті, хто віддав найдорожче – своє життя.

Ми пам’ятаємо кожного.

Ми пам’ятаємо всіх.

Ми втратили найкращих. І пам’ять про них, вона – у нашій щоденній роботі, у відповідальності, у стійкості, з якою ми продовжуємо будувати й захищати державу.

Сьогодні ми сильніші, ніж тоді. Бо знаємо: темрява не перемагає світло. Страх не перемагає віру. А зло не перемагає народ, який об’єднався.

Ми пам’ятаємо той день.

І ми знаємо, заради чого стоїмо.

Слава Україні!

Володимир Наконечний 

Голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації