21 травня вшанування Дня пам’яті жертв політичних репресій

День пам’яті жертв політичних репресій відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року, щорічно у третю неділю травня, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій,  привернення  уваги  суспільства  до  трагічних  подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної   ідеології,   відродження   національної   пам’яті, утвердження нетерпимості до  будь-яких  проявів  насильства проти людства.

1937-1938 рр. увійшли в історію країни як роки «Великого терору». Цей період був вищою точкою репресивної політики, піком політичних репресій, які широко застосовувались правлячим режимом.

Початком «Великого терору» був сумнозвісний Пленум ЦК ВКП(б), на якому з доповіддю «Про недоліки партійної праці та заходи ліквідації троцькістських та інших дворушників» виступив І.В. Сталін, де повторив свій відомий висновок про загострення класової боротьби. Відразу почалися арешти по всій території країни, фактично, це було чітко сформульоване перед НКВС СРСР завдання на знищення «ворогів народу». Органи НКВС розкривали сотні контрреволюційних організацій, в країні було відкрито жіночі табори дружин викритих зрадників батьківщини та дитячі будинки. Караючий меч НКВС повинен був вразити численних ворогів незалежно від їх місця знаходження. Ці постанови та накази породили у суспільстві атмосферу страху, безвиході, подвійної моралі, доносів. Усюди відбувався пошук «ворогів народу» і «шпигунів».

Сталін був незадоволений тим, як київський партійно-радянський центр здійснює керівництво репресіями в 1937 р. і це незадоволення дорого обійшлося всім українським керівникам. На Україну припала приблизно п`ята частина загальносоюзних арештів і розстрілів.

Масові політичні репресії 1937-1938 рр. завершили формування жорстокого тоталітарного режиму в СРСР. Нагнітаючий терор, страх, виключив у суспільстві будь який опір владі. Репресії обезголовили промисловість, армію, сферу науки і культури, правоохоронні органи. У Червоній Армії напередодні Другої світової війни було незаконно репресовано десятки тисяч кадрових офіцерів.

Протягом «Великого терору» була випробувана політика масового насильницького переселення, її жертвами стали десятки депортованих народів.

1937-1938 роки – це гігантський масштаб репресій, плановий характер арештів і розстрілів, фальсифікація обвинувачень заарештованим, тортури і катування під час допитів, закритий характер судочинства, офіційна неправда про долі розстріляних, десятки тисяч ув`язнених у спеціальні табори вдів, чиї чоловіки були страчені, сотні тисяч сиріт 1937р. – людей з украденим дитинством і зламаною юністю.

Один із трагічних символів тієї доби є київська Биківня – у Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 30-х – в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Трагедія Биківні стоїть в одному ряді із такими злочинами як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл.

Пам`ять про терор – це спільна пам`ять народу. Нам треба пам`ятати про ці похмурі сторінки історії минулого і зробити все, щоб в майбутньому не повторилося подібної трагедії.

У дописі використані матеріали з Вікіпедії https://uk.wikipedia.org