Валентині Йосипівні Корицькій на цій фотографії 24 роки, а зроблена вона 9 липня 1945 року поблизу Відня. На зворотній стороні фотографії, рукою Валентини Йосипівни написано: « Татьяне Федоровне Жычкус от дочери Корицкой Валентины Иосифовны.  Моей родной и любимой мамуленьке. Вспоминай родная моя, свою родную дочь. И те ночи и дни в армии далеко далеко от тебя и родных краев».

Валентина Йосипівна Корицька народилася 19 березня 1919 року. Бойову біографію почала писати з листопада 1943 року, коли почалося визволення Києва. Добровольцем вона прийшла на фронт і була зарахована в хірургічний польовий пересувний госпіталь, Першого Українського фронту, санітаркою. «Поранених було дуже багато, покалічених теж,- пригадує жінка. – Ми ночами не спали, виходжували бійців, вислуховували їхні марення і заспокоювали душу. Заспокоювали, як могли, бо розуміли, що солдати мають повертатися в стрій і добивати ворога далі». Серед бойових відзнак у Валентини Йосипівни більше 10-и медалей, в тому числі і «За взятие Берлина», та два Ордени «Червоної Зірки» і «Вітчизняної війни ІІ ступеня».